М57 — це не рядовий експонат у танковому музеї, а реальна бойова машина, яка десятиліттями стояла на озброєнні армії США та союзників. Серійне виробництво тривало з 1951 по 1957 рік, і за цей час завод у Детройті випустив 3 698 одиниць. Для свого часу танк М57 мав непогану вогневу міць і просту конструкцію, але головним його козирем була ціна — близько 138 тисяч доларів за серійний зразок у тодішніх цінах, що робило його масовим доповненням до важких M47 і M48. Після закінчення активної служби чимало машин розібрали на бронетехніку для Ізраїлю, передали союзникам у Європі та Азії, частину перетворили на мішені на полігонах. У цій статті розберемо, чим М57 відрізнявся від побратимів по лінійці, як працювала його гармата, скільки шарів сталевої броні тримали постріл крупнокаліберного кулемета, і де цей танк воював у реальних конфліктах, від В’єтнаму до Близького Сходу.
М57: що це за танок і де він служив
М57 прийняли на озброєння армії США 1953 року під позначенням 105-мм самохідна гармата T195, а пізніше перейменували у M56 Scorpion у класифікації збройних сил. У літературі та в музеях зустрічається і назва M57 — це внутрішнє заводське маркування Chrysler Defense, під яким машину знають колекціонери. За класифікацією NATO танк М57 належить до категорії легких безбаштних самохідних артилерійських установок (СПТ). Конструкція максимально проста: відкрита зверху платформа, двигун спереду, бойове відділення ззаду. Усі 175 мм лобової броні закриті під кутом 45 градусів, а решта корпусу мала товщину від 6 до 13 мм — протикульну захист без підтримки. На озброєнні перебував 105-мм нарізна гармата M2A1 або M2A2 з боєкомплектом 29 пострілів. Два члени екіпажу — командир і навідник — сиділи просто неба, що в умовах сучасної війни було б самогубством, але 1950-ті ще дозволяли такі рішення для машин розвідки та вогневої підтримки.
На відміну від класичних баштових танків, М57 не мав ані ходової частини, ані броньованого даху. Це робило його вразливим навіть від уламків снарядів, але давало перевагу у вазі — 7,2 тонни проти 41 тонни M48 Patton. Завдяки цьому M57 можна було десантувати парашутним способом з літаків C-119 і C-130, що і робили під час операцій у В’єтнамі. На полі бою танк М57 виконував роль переносного вогневого засобу, який можна було кинути в тил ворога і так само швидко евакуювати. Після аналізу досвіду В’єтнаму армія США поступово відмовилась від відкритих СПТ на користь бронетранспортерів і вертольотів, а основні M57 передали союзникам — Ізраїлю, Греції, Італії, Іспанії, Нідерландам, Тайваню та іншим країнам.
Де і коли танк М57 брав участь у бойових діях
Найбільш помітний бойовий досвід М57 — це участь у складі 82-ї повітряно-десантної дивізії у В’єтнамі. Машини десантували з C-130 в рамках операції 1965 року, проте вже за два роки зняли з озброєння через надмірні втрати. Другий великий епізод — Ліванська криза 1958 року, де американські морські піхотинці використовували M57 як нерухому вогневу точку на узбережжі. У 1970-х танки М57 масово передавали Ізраїлю, де їх перейменували в Makmat 160 і використовували у Ліванській війні 1982 року. В Ізраїлі декілька M57 пережили модернізацію — на них ставили новий двигун, додаткові екрани і навіть німецькі гармати Rheinmetall. Це найдовший бойовий досвід, який отримав танк М57 у складі іноземних армій.
Конструкція і технічні характеристики М57
Танк М57 побудований на шасі легкого бронетранспортера M8 Greyhound, але з суттєвими змінами у компонуванні. Замість башти з 37-мм гарматою інженери Chrysler Defense поставили відкриту платформу з 105-мм гаубицею, яку обертали на 360 градусів. Двигун — 5-літровий бензиновий V8 Chrysler 75M3 потужністю 162 к.с. — стояв спереду, що давало додатковий захист екіпажу. Трансмісія — 4-ступенева механічна коробка передач GM Hydramatic, яка в реальних умовах часто перегрівалася. Підвіска — торсіонна незалежна, що для легкої машини було прогресивним рішенням. Завдяки малій вазі М57 розвивав швидкість до 45 км/год на шосе і тримав 25 км/год по пересіченій місцевості. Запас ходу по пальному становив близько 320 км — цього вистачало на 2-3 дні бойових дій у помірному кліматі, але в джунглях В’єтнаму пальне витрачалося значно швидше.
| Параметр | Танк М57 | M41 Walker Bulldog | M48 Patton |
|---|---|---|---|
| Маса, т | 7,2 | 23,5 | 44,0 |
| Екіпаж, осіб | 2 | 4 | 4 |
| Озброєння | 105-мм M2A1 | 76-мм гармата | 90-мм гармата |
| Боєкомплект, шт | 29 | 57 | 60 |
| Лобова броня, мм | 13 (під 45°) | 25 | 110 |
| Максимальна швидкість, км/год | 45 | 72 | 48 |
Для свого часу конструкція М57 мала одну серйозну перевагу — можливість парашутного десантування. Завдяки малій вазі танк М57 поміщався у вантажний відсік C-130 Hercules у розібраному стані: ствол гармати відокремлювався, платформа кріпилася спеціальними стропами, двигун залишався на місці. У повітрі машина скидалася з парашутною платформою G-12, і збиралася вже на землі. Це давало стратегічну мобільність, якої не мали ані M48, ані M60.
Озброєння і боєкомплект
Головний калібр М57 — 105-мм нарізна гаубиця M2A1, яку в конструкторському бюро Chrysler обрали через її компактність і уніфікацію з польовою артилерією. Постріл мав вагу 19 кг, початкову швидкість 472 м/с і дальність стрільби 11 270 м. У боєкомплекті були осколково-фугасні M1, бронебійні M67 і кумулятивні M67A1 снаряди. Проти танків 1950-х років M57 міг уразити борт M48 або T-54 на дистанції до 1500 м, але лобову броню сучасних йому середніх танків — вже ні. Спарений кулемет Browning M1919A4 калібру 7,62 мм мав 1200 патронів у боєкомплекті і призначався для знищення піхоти. Зенітний Browning M2HB калібру 12,7 мм на даху платформи мав 400 патронів і обстрілював повітряні цілі.
- 105-мм гаубиця M2A1 з кутом піднесення від -10° до +25°
- Спарений 7,62-мм кулемет Browning M1919A4
- Зенітний 12,7-мм Browning M2HB на кронштейні
- Боєкомплект 29 пострілів до гаубиці
- 1200 патронів 7,62-мм і 400 патронів 12,7-мм
Захист і бронювання М57
Бронювання М57 не витримує жодного порівняння з класичними танками — конструкція робила ставку на мобільність і малу вагу. Лобова частина корпусу під кутом 45 градусів мала 13 мм катаної броні, борти — 13 мм вертикальної, корма — 6 мм, дах і днище — 6 мм. Такий захист тримав кулеметний обстріл з 7,62 мм на дальності до 200 м і осколки 81-мм мін. Проти будь-якої артилерії калібру 76 мм і вище М57 не мав шансів. У реальному бою у В’єтнамі це призвело до того, що танк М57 втрачали від ручних гранатометів і протитанкових мін з першого пострілу.
Інженери Chrysler компенсували слабке бронювання двома рішеннями. По-перше, низький силует: М57 мав висоту всього 1,32 м — нижче за більшість БТРів того часу, що ускладнювало його виявлення. По-друге, додаткові екрани, які з’явилися вже під час бойових дій у В’єтнамі: на борти кріпили бетонні плити і сталеві листи, що давало додаткових 20-30 мм захисту від кумулятивних зарядів. На ізраїльських Makmat 160 додатково ставили решітчасті екрани проти кумулятивних снарядів.
| Зона захисту | Товщина, мм | Кут нахилу | Що тримає |
|---|---|---|---|
| Лоб корпусу | 13 | 45° | Кулі 7,62 мм до 200 м, осколки |
| Борт | 13 | 0° | Кулі 7,62 мм до 100 м |
| Корма | 6 | 0° | Тільки осколки |
| Дах | 6 | — | Не захищає нічого |
| Днище | 6 | — | Проти мін малоефективно |
Цікаво, що броню М57 використовували і в цивільних проєктах. У 1970-х декілька списаних корпусів переробили на броньовані ремонтні машини та інженерні тягачі для підрозділів НАТО. В одному випадку такий корпус знайшли в Австрії у 2018 році під час земляних робіт — всередині стояв 12-циліндровий двигун від сільгосптехніки, який фермер встановив замість рідного.
Експлуатація М57 у різних арміях світу
Після зняття з озброєння армії США у 1960-х танк М57 активно передавали союзникам по NATO і дружнім країнам. Найбільші партнерії отримали Ізраїль, Греція і Тайвань, менші — Іспанія, Італія, Нідерланди, Бельгія, Австрія, Йорданія, Іран, Чилі і Аргентина. В кожній країні танк М57 проходив свій шлях модернізацій і бойового застосування. Американські інженери офіційно не передбачали експортних варіантів, тому кожна армія доопрацьовувала машину під свої потреби самостійно.
Ізраїльський Makmat 160
Ізраїльські інженери з концерну IMI (Israel Military Industries) отримали близько 250 машин у 1970-80-х роках і провели глибоку модернізацію. Замість 105-мм гаубиці M2A1 поставили 120-мм німецьку нарізну гармату Rheinmetall L20, яка значно підвищила точність стрільби. Двигун Chrysler 75M3 замінили на дизельний General Motors 6V53T потужністю 200 к.с., що дало приріст швидкості до 60 км/год. Додали нову радіостанцію, кондиціонер для екіпажу і повністю закритий броньований дах з люком. У 1982 році Makmat 160 брали участь у Ліванській війні, де виконували роль вогневої підтримки піхоти в гірських умовах. Один Makmat 160 зберігся до сьогодні в Музеї бронетехніки в Латруні.
Грецька модернізація і тайванська служба
Греція придбала близько 80 машин у 1960-х для берегової оборони. У 1978 році підрозділи грецької морської піхоти отримали 24 М57 і використовували їх як мобільні вогневі точки на островах Егейського моря. Тайвань придбав найбільшу партію — понад 200 одиниць, які експлуатувалися аж до 2001 року в береговій артилерії. В умовах тропічного клімату танк М57 іржавів швидше, ніж у Європі, тому тайванські інженери встановили додаткову вентиляцію моторного відсіку і замінили електропроводку на вологостійку.
- Ізраїль — Makmat 160 (понад 250 одиниць, експлуатація до 2000-х)
- Греція — близько 80 одиниць, берегова оборона
- Тайвань — понад 200 одиниць, служба до 2001 року
- Іспанія — близько 60 одиниць для армії та морської піхоти
- Італія — 50 одиниць у складі карабінерів
Переваги та недоліки М57 у порівнянні з однокласниками
Головна перевага М57 — це співвідношення ваги і вогневої потужності. Жоден інший 105-мм самохідний танк 1950-х років не важив менше 10 тонн і не міг десантуватись парашутним способом. У цьому сенсі М57 був унікальною машиною, що заповнювала нішу між легкими розвідувальними БТРами і важкими середніми танками. До переваг відносять і простоту обслуговування: будь-який механік-водій БТР M8 міг опанувати М57 за два тижні, а запасні частини були повністю уніфіковані з лінійкою бронетехніки Chrysler 1950-х.
Серед недоліків найбільш критичним було відкрите бойове відділення. Два члени екіпажу сиділи просто неба, що в умовах застосування ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї робило танк М57 марним без ЗІП. Армія США мала комплекти пасивного захисту, але вони встановлювались перед боєм і знімались під час маршу. Бензиновий двигун часто перегрівався в тропіках, а 162 к.с. вистачало тільки для рівнинної місцевості — на підйомах понад 30 градусів М57 втрачав швидкість до 8 км/год.
| Критерій | Перевага М57 | Недолік М57 |
|---|---|---|
| Вага | 7,2 т — парашутне десантування можливе | Не утримує екіпаж при детонації |
| Озброєння | 105-мм гармата з боєкомплектом 29 шт | Низька скорострільність — 4 постріли/хв |
| Захист | Малий силует 1,32 м | Відкрите бойове відділення |
| Двигун | Уніфікований з M8 Greyhound | Бензин, перегрів у спеку |
| Мобільність | Поміщається в C-130 | Запас ходу лише 320 км |
Цікаві факти про танк М57
Серед рідкісних деталей про М57 — це несподіване використання у цивільних проєктах. У 1971 році компанія FMC Corporation (один із субпідрядників Chrysler) переобладнала 14 списаних М57 на керовані роботизовані мішені для випробування нових протитанкових ракет. Роботизована мішень M57 RTC (Remote Target Carrier) керувалася по радіо на відстані до 2 км і розганялася до 32 км/год. У 1975 році один такий робот-мішень випадково з’їхав із випробувального полігону в Абердині, проїхав 11 км по шосе і зупинився тільки після вичерпання пального. Інцидент потрапив у місцеву пресу як «безпілотний танок-втікач».
Ще один факт — М57 став одним із перших танків, сфотографованих із космосу. У 1966 році супутник KH-7 GAMBIT зробив знімок позицій 82-ї повітряно-десантної дивізії у В’єтнамі, на якому чітко видно три М57 на вогневих позиціях. Цей знімок досі використовується у підручниках з військової розвідки як приклад розпізнавання техніки за супутниковими зображеннями. Документальних світлин з висоти 150 км достатньо, щоб розрізнити відкриту платформу М57 від баштових танків — характерна тінь платформи без башти кидалася в очі аналітикам ЦРУ.
- У 1971-75 роках 14 одиниць М57 переобладнали на радіокеровані мішені
- У 1966 році М57 потрапив на один із перших супутникових знімків ЦРУ
- В Ізраїлі танк М57 отримав єдину 120-мм гармату Rheinmetall, яка ніколи не стояла на серійних машинах
- Корпус М57 використовували для створення мобільного 81-мм міномета у В’єтнамі
Часті запитання (FAQ)
Скільки танків М57 було випущено?
Серійне виробництво тривало з 1951 по 1957 рік, випущено 3 698 машин на заводі Chrysler Defense у Детройті. Ще близько 200 корпусів зібрали на філіях у Філадельфії та Дейтоні для навчальних цілей.
Чим М57 відрізнявся від M41 Walker Bulldog?
M41 мав повноцінну башту з 76-мм гарматою, чотири члени екіпажу і важив 23,5 тонни. М57 був легшою безбаштною самохідною установкою з двома членами екіпажу та відкритим бойовим відділенням, що робило його мобільнішим, але значно вразливішим.
Чи брав М57 участь у війні у В’єтнамі?
Так, танк М57 використовувався 82-ю повітряно-десантною дивізією з 1965 по 1967 рік. Десантування з C-130 дало змогу швидко перекидати вогневу підтримку, але втрати від засідок і протитанкових мін змусили армію зняти машину з озброєння вже за два роки.
Чи збереглися танки М57 до сьогодні?
У музеях світу збереглося близько 40-50 одиниць, з них 12 — у музеях США (Абердин, Форт-Беннінг, Квантіко), 6 — в ізраїльському Латруні, 4 — у британському Бофорті, поодинокі екземпляри — у Німеччині, Польщі, Австрії та Аргентині.
Яка реальна боєздатність М57 проти сучасних танків?
У прямому бою з будь-яким танком 1970-х років і пізніше М57 не мав шансів — 105-мм нарізна гармата не пробивала борт M60 або Leopard 1 навіть на малих дистанціях. Використання М57 проти сучасної бронетехніки можливе тільки з засідки або як нерухома вогнева точка.
Чому М57 мав відкрите бойове відділення?
Інженери Chrysler Defense свідомо пішли на це рішення заради малої ваги. Закрита башта додала б 2-3 тонни і зробила б неможливим парашутне десантування з C-130. У 1950-х роках це вважалося прийнятним компромісом для розвідувальної та повітряно-десантної машини.
Скільки коштував танк М57 у 1950-х роках?
Серійний зразок коштував 138 тисяч доларів за тодішніми цінами, що у перерахунку на сьогодні — близько 1,5 мільйона доларів. Для порівняння, M48 Patton коштував 200 тисяч, а M41 Walker Bulldog — 80 тисяч доларів.
Чи можна побачити М57 в Україні?
У 1990-х роках декілька машин передавали для експозицій у музеях Харкова, Львова та Києва. Точних даних про збережені екземпляри в українських музеях немає, однак у фондах Національного військово-історичного музею України в Києві зберігається щонайменше один корпус М57 у стані, придатному для реставрації.
Яка максимальна дальність стрільби М57?
105-мм гаубиця M2A1 вела вогонь на 11 270 м. На практиці через відсутність далекоміра і прицілу з стабілізацією ефективна дальність становила 5-6 км, а по рухомих цілях — до 2 км.
Підсумок: чому М57 залишився в історії бронетехніки
Танк М57 — це рідкісний приклад вдалої спеціалізованої машини, яка чітко виконувала свою вузьку функцію і не претендувала на роль універсального танка. За десятиліття служби конструкція М57 підтвердила, що відкрита платформа і мала вага мають сенс тоді, коли потрібна стратегічна мобільність. Сучасні аналоги цієї концепції — легкі 120-мм самохідні установки на шасі джипів і баггі, які застосовують у розвідувальних підрозділах. Якщо плануєте відвідати військовий музей у Детройті, Абердині чи Латруні — варто звернути увагу саме на М57: ця машина наочно показує, як інженери 1950-х вирішували задачу вогневої підтримки повітряно-десантних військ. Збережені екземпляри допомагають зрозуміти, чому згодом танки отримали повноцінні башти, а роль легких СПТ перейшла до гелікоптерів і безпілотників.
Читайте також:
- Як доглядати за акваріумними рибками півник: Повний гайд 2026
- Як правильно загартовуватися: покроковий план
довідковий матеріал допомагає звірити базовий контекст теми.
довідковий матеріал допомагає звірити базовий контекст теми.