Улюблені бренди глибоко входять в життя людини, стають символами певних подій, дозволяють людям легше орієнтуватися в океані товарів.
В сучасному світі модними є не тільки одяг і взуття, а також певні марки автомобілів, гаджетів, меблів і так далі. Модними тепер бувають і засоби масової інформації, і місця відпочинку і зустрічей з друзями. Весь спосіб життя сучасної людини підпорядкований слідування тенденціям, якими володіють продукти певного бренду. Уже в підлітковому віці людина починає відчувати себе частиною певної соціальної групи, де членство встановлюється на правах загальної психології, манери поведінки і володіння речами статусних брендів, виробники яких традиційно розміщувалися в Європі або Америці.
В даний час лідерство західних виробників модного одягу звалилося; це сталося, коли в 2001 році в СОТ був прийнятий Китай. Не допомогло навіть прийняте тридцятирічне Угода по поліволокністим матеріалами (Multifibre Agreement) – система квот, що захищає текстильну промисловість розвинених країн від конкуренції з дешевою азіатською продукцією, термін якого закінчився в 2005 році.
Європейська асоціація текстильної промисловості (European Apparel and Textile Association) відзначає, що якщо в 2002 році частка китайської продукції на світовому ринку становила 20%, то в 2010 році вона становить вже близько 50%.
Ринок текстильної продукції виявився затоплений модними новинками прийнятної якості за низькими цінами, і продати товар споживачеві без витончених маркетингових стратегій стало неможливо. З початком ХХI століття почалася ера «брендингу», яка завершила собою епоху супермоделей, що були брендами самі по собі. Ще в 90-х роках минулого століття споживачів не цікавило, хто зробив нову сукню Наомі Кемпбелл або Клаудії Шиффер, а сьогодні люди прагнуть отримати чергові новинки культових дизайнерів: Алай Аззедін, Крістофера Бейлі і багатьох інших.
Чому товари відомих брендів, які не є предметами першої необхідності, купуються за явно завищеною ціною? Споживачі хочуть долучитися до вигаданого світу «елітарних» марок, припускаючи, що володіючи товаром шановного бренду з багаторічною історією і традиційно високою якістю своєї продукції, демонструють приналежність до певного соціального статусу.
В цьому випадку давно освіченим компаніям доводиться особливо ретельно дбати про спадкоємність і вірності традиціям. Багато марки, які пережили ребрендинг, не змогли зберегти свою популярність, а деякі отримали друге життя. Так, успішним відновленням колись втрачених позицій бренду став прихід в Chanel Карла Лагерфельда, в Dior – Джона Гальяно, в Gucci – Тома Форда.
Однак одними маркетинговими зусиллями неможливо зробити бренд успішним. Яскрава реклама і викликає подача продукту повинні відповідати відмінній якості, дизайну і реальною ціною.
Мода знає багато прикладів, коли агресивна маркетингова політика йшла на шкоду іміджу бренду, зменшуючи його вартість. Згадаймо сумну історію падіння шановного бренду Pierre Cardin, коли в гонитві за дивідендами було продано більше 800 ліцензій на виробництво товарів широкого споживання під ім’ям знаменитого кутюр’є. Стежити за якістю продукції, що випускається не представлялося можливим, і поступово бренд став асоціюватися з неякісним товаром, який вже не можна було продати за високою ціною.
Сьогодні люди втомилися від нав’язливої реклами та навчилися добре розуміти, що стоїть за закликами маркетологів. Тепер споживачі хочуть достовірної інформації про якість продукту і ті переваги, які вони отримають, купуючи саме цей вид товару.
Не тільки імениті марки «полюють» на своїх клієнтів, марки масової моди також намагаються зробити свій імідж більш вишуканим. Так, американська фірма повсякденного одягу Gap в результаті ребрендингу запросила до ради директорів колишнього генерального директора Gucci, Доменіко де Соле. Він, в свою чергу, привів із собою дизайнерів, які раніше працювали з Марком Джейкобс і Кельвіном Кляйном. Обличчям компанії стала американська ікона стилю Сара Джессіка Паркер.
Успішною була і колекція, розроблена Жаном-Полем Готьє для французької мережі демократичною одягу La Redoute. Таким чином, споживач отримав те, про що мріяв: одяг від відомих кутюр’є за прийнятною ціною.
В нашій країні компанією Online Market Intelligence (OMI) щорічно проводяться дослідження переваг покупців. У минулому році висловили довіру наступним своїм улюбленим брендам. В опитуванні брали участь чоловіки і жінки 18-55 років, які проживають в містах з населенням понад 1 млн осіб.
Топ-10 брендів одягу.
№ Бренд В% від числа опитаних
1. Adidas 38, 6
2. Zara 28, 4
3. Oggy 12, 0
4. Ostin 11, 9
5. Mango 3, 2
6. Nike 1, 5
7. Sela 1, 5
8. Levi’s 1, 3
9. D & G 0, 9
10. Savage 0, 7
Тор-10 брендів взуття.
1. Ecco 24, 7
2. Salamander 17, 2
3. Adidas 15, 0
4. Ralf 9, 5
5. Nike 7, 7
6. Tervolina 6, 7
7. Carnaby 5, 6
8. Carlo Pazolini 5, 4
9. Reebok 4, 9
10. Puma 2, 8
Легко помітити, що вітчизняні марки помітно поступаються зарубіжним, що пояснюється більш коротким життям брендів, а головне – недостатнім масштабом рекламних кампаній. Дослідження показують, що компанії, що знизили рекламну активність, швидко втрачають своїх прихильників.
Не дивно, що Adidas очолив рейтинг в категорії «Одяг». Бренд широко відомий з часів Радянського Союзу, а також широко представлений в роздрібних мережах (в тому числі підробками).
Основними якостями продукції популярних брендів респонденти відзначали наступні:
• раціональність (натуральність матеріалів, несучість, легкий догляд);
• функціональність і якість;
• стильність і актуальність;
• приналежність до статусної (соціальної) групи.
Улюблені бренди глибоко входять в життя людини, стають символами певних подій, дозволяють людям легше орієнтуватися в океані пропонованих товарів, нерідко прихильність до товарів певних виробників стає сімейною традицією, що передається у спадок.
Будемо сподіватися, що вітчизняна індустрія моди з кожним роком буде поповнюватися новими брендами, які пропонують свою якісну і неповторну продукцію, яка приносить людям радість. Автор: Олена Лерман Fashiontime.ru
